Глосарій · Економічні ідеї
Трагедія спільних ресурсів
Трагедія спільних ресурсів — це те, що стається, коли спільний ресурс відкритий для всіх: кожен бере трохи більше, і разом вони його вичерпують.
Також називається: проблема спільних ресурсів, спільний ресурс, спільні ресурси, надмірний вилов риби
Простими словами
Десять сімей випасають корів на спільному сільському лузі. Кожна сім’я думає: ще одна корова — більше молока для нас, а траву, яку вона з’їсть, ділять усі. Так думає кожна, луг об’їдають дочиста, і всі корови голодують. Це і є трагедія спільних ресурсів.
Тут ніхто не дурний і не злий: кожен вибір сам по собі має сенс. Біда в тому, що вигода від ще однієї корови йде її власникові, а витрати діляться між усіма. Багато розумних виборів складаються в поганий результат.
Ця схема повторюється всюди, де щось цінне відкрите для всіх: риба в морі, вода, що викачують з-під землі, чисте повітря, спільний холодильник на роботі.
Приклад
Крах тріски на Великій Ньюфаундлендській банці
Протягом століть води біля Ньюфаундленду в Канаді були одними з найбагатших рибних угідь на Землі.
- З 1950-х до місцевих човнів долучилися великі заводські траулери з багатьох країн, кожен ловив стільки, скільки міг, поки не встигли інші.
- Кожен флот залишав собі всю вигоду від кожної додаткової тонни; шкоду запасам ділили всі.
- Улов сягнув піку наприкінці 1960-х, а потім упав. На початку 1990-х тріски майже не лишилося.
- У 1992 році Канада заборонила там ловити тріску. Десятки тисяч людей втратили роботу, а через десятиліття запаси все ще не відновилися повністю.
Риба, залишена в морі, приносить користь кожному рибалці; виловлена — одному. Ця різниця спорожнила море.
На рівень глибше
Еколог Гаррет Гардін зробив цей вислів відомим в есе 1968 року в журналі Science; приклад із випасом сягає Вільяма Форстера Ллойда 1833 року. У термінах економістів спільний ресурс конкурентний (що бере один, іншим не лишається), але не виключний (нікого не можна не пустити).
Є три звичні способи це виправити: дати ресурсу власника, який має причину про нього дбати, встановити правила й обмеження (квоти на вилов, сезони полювання, дозволи на воду) або дати користувачам самоорганізуватися. Елінор Остром отримала Нобелівську премію з економіки 2009 року за те, що показала, як громади, від швейцарських гірських пасовищ до японських сільських лісів, століттями успішно керували спільними ресурсами.
Це близька родичка дилеми в’язня: кожен гравець робить найкраще для себе, і всі опиняються в гіршому становищі. Це також різновид зовнішнього ефекту: кожен користувач накладає витрати на інших.
Чому це важливо
Вона пояснює надмірний вилов риби, висихання підземних вод, затори і чималу частину труднощів боротьби зі зміною клімату.
Вона показує, що добрих намірів замало: потрібно змінити стимули, через власність, правила чи угоди.
Вона нагадує, що вільне у використанні — не безкоштовне: хтось платить пізніше.
Поширена помилка
Міф: Спільні ресурси завжди приречені.
Насправді: Остром знайшла багато спільних ресурсів, якими століттями успішно керували громади з чіткими членством, правилами, які вони самі ухвалили, контролем і справедливими покараннями. Трагедія ймовірна, але не неминуча.
Запитання, які ставлять люди
Який приклад трагедії спільних ресурсів?
Надмірний вилов риби (тріска Великої Ньюфаундлендської банки біля Канади зникла до 1992 року), надмірний випас, підземні води, що викачують швидше, ніж вони поповнюються, і затори на дорогах, що безкоштовні для проїзду.
Хто придумав трагедію спільних ресурсів?
Вільям Форстер Ллойд описав її в 1833 році; еколог Гаррет Гардін дав їй назву і прославив у 1968 році.
Як розв’язати трагедію спільних ресурсів?
Змусивши користувачів нести витрати за те, що вони беруть: приватна чи громадська власність, квоти, збори або правила, які користувачі самі погоджують і виконують.
Читайте більше на BigCapital
Про цифри
- Ця сторінка пояснює термін. Вона не є інвестиційною порадою.