Стаття · Економіка
Економічні парадокси
В економіці вистачає результатів, які звучать неправдоподібно. Ось відомі парадокси (7), кожен виміряно на даних США — підсумок: 5 підтверджуються, 1 частково, 1 втратили чинність із часом. У 6 із 9 рецесій домогосподарства заощаджували більше, а випуск падав — починаючи з 1960; а акції випереджали облігації на 6,2 п. п. за звичайний рік від 1872 — це приблизно ×18 від максимуму, який здатна пояснити підручникова модель.
5 підтверджуються, 1 частково, 1 втратили чинність із часом — і ще три класичні парадокси, які дані розв’язати не можуть
від 1872; підручникова модель пояснює щонайбільше 0,35 п. п.
норма заощаджень зросла, реальний ВВП упав, починаючи з 1960
на рік — коли комп’ютери нарешті з’явилися в статистиці; а перед цим було 1,5% у 1973–1995
медіанний тижневий заробіток з поправкою на інфляцію, усі працівники з повною зайнятістю від 25 років — хоча кожна з 4 освітніх груп втратила (−5,7% … −1,9%)
01Джон Мейнард Кейнс, 1936 · услід за Бернардом Мандевілем, 1714Підтверджується
Парадокс ощадливості
Якщо кожне домогосподарство одночасно спробує заощаджувати більше, витрати впадуть, доходи впадуть — і країна може збідніти, так і не заощадивши в цілому більше.
Ідея стара — Байка про бджіл Бернарда Мандевіля (1714) вихваляла марнотратця, — але відомою її зробив Джон Мейнард Кейнс у 1936 році. Одна родина, що менше витрачає, створює запас. Уся країна, що менше витрачає, забирає чужий дохід: мої витрати — це ваша зарплата. Перевірка — рецесії, бо саме тоді стривожені домогосподарства скорочують витрати.
Так і відбувається. У 6 із 9 рецесій від 1960 року норма особистих заощаджень під час рецесії була вищою, ніж за 12 міс. до неї, тоді як реальний ВВП падав нижче докризового піку. У 2008–09 норма заощаджень у середньому становила 4,8% проти 2,5% раніше (+2,3 п. п.), а випуск скоротився на 3,8%. У 1973–75 і 1990–91 норма заощаджень майже не змінилася (менш ніж на 0,25 п. п. в обидва боки). У 2001 реальний ВВП жодного разу не опускався нижче рівня на піку — гойдалка, на другому кінці якої нікого немає.
Найсильніша гойдалка припала на 2020: норма заощаджень стрибнула на 15,0 п. п., до 31,8% у квітні 2020, а випуск скоротився на 9,1% — це радше локдаун, ніж ощадливість: магазини зачинені, а допомога надходить поштою. Чи спричинили заощадження якийсь із цих спадів — окреме питання: дані показують гойдалку, а не те, хто її розхитав.
Виміряно за: нормою особистих заощаджень, помісячно від 1959 (BEA) · реальним ВВП, поквартально (BEA) · датами рецесій (NBER).
Гойдалка: заощадження зросли, випуск упав
Гойдалка: заощадження зросли, випуск упав
Заощадження майже не змінилися
Гойдалка: заощадження зросли, випуск упав
Гойдалка: заощадження зросли, випуск упав
Заощадження майже не змінилися
Випуск не падав
Гойдалка: заощадження зросли, випуск упав
Гойдалка: заощадження зросли, випуск упав
Гойдалки у вигляді таблиці
| Рецесія | Норма заощаджень, за 12 міс. до | Під час | Зміна, п. п. | Реальний ВВП, найглибше падіння | Гойдалка? |
|---|---|---|---|---|---|
| 1960–61кві 1960 – лют 1961 | 10,0% | 10,4% | +0,4 | −0,8% | Так |
| 1970гру 1969 – лис 1970 | 10,9% | 12,8% | +1,9 | −0,2% | Так |
| 1973–75лис 1973 – бер 1975 | 13,4% | 13,3% | −0,1 | −3,1% | Заощадження без змін |
| 1980січ 1980 – лип 1980 | 10,2% | 11,0% | +0,8 | −2,2% | Так |
| 1981–82лип 1981 – лис 1982 | 11,2% | 12,2% | +1,0 | −2,6% | Так |
| 1990–91лип 1990 – бер 1991 | 8,3% | 8,4% | +0,1 | −1,4% | Заощадження без змін |
| 2001бер 2001 – лис 2001 | 4,4% | 4,8% | +0,4 | падіння немає | ВВП не падав |
| 2008–09гру 2007 – чер 2009 | 2,5% | 4,8% | +2,3 | −3,8% | Так |
| 2020лют 2020 – кві 2020 | 7,1% | 22,1% | +15,0 | −9,1% | Так |
02Роберт Солоу, 1987Підтверджується
Парадокс продуктивності
Комп’ютери прискорили роботу в кожному офісі, але зростання продуктивності уповільнилося саме тоді, коли вони поширилися.
У 1987 році економіст Роберт Солоу влучно пожартував: «Комп’ютерну епоху видно скрізь, крім статистики продуктивності». І мав рацію. Випуск за годину в бізнес-секторі США зростав на 2,7% на рік у 1947–1973; а в 1973–1995 — роки мейнфреймів, персональних комп’ютерів і електронних таблиць — лише на 1,5%.
А потім комп’ютери таки з’явилися в цифрах: 3,1% на рік у 1995–2004, тобто ×2,1 від попереднього темпу — із поширенням інтернету й нових способів роботи. І парадокс повернувся: 1,6% на рік у 2004–2019, роки смартфонів. Від 2019: 2,2% на рік до 3 кв. 2026 — швидше, ніж 1,6% у попередні роки; чи заслуга штучного інтелекту — говорити зарано.
Виміряно за: випуском за годину в позасільськогосподарському бізнес-секторі, поквартально від 1947 (BLS).
Епохи у вигляді таблиці
| Епоха | Роки | Зростання на рік |
|---|---|---|
| Золота добасіч 1947 – жов 1973 | 1947–1973 | 2,7% |
| Комп’ютери скрізь…жов 1973 – жов 1995 | 1973–1995 | 1,5% |
| …і в статистиціжов 1995 – жов 2004 | 1995–2004 | 3,1% |
| Смартфони, знову повільножов 2004 – жов 2019 | 2004–2019 | 1,6% |
| Роки ШІ, поки щожов 2019 – лип 2026 | 2019 — донині | 2,2% |
03Вільям Стенлі Джевонс, 1865Підтверджується частково
Парадокс Джевонса
Коли двигуни стають ефективнішими, пальне дешевшає в користуванні — і люди можуть спалювати його більше, а не менше.
Вільям Стенлі Джевонс помітив це ще в 1865 році в книзі Питання про вугілля: кращі парові двигуни не зберегли вугілля Британії, а помножили сфери його використання. Класична сучасна перевірка — американські автомобілі. Від 1973, року, коли паливна економічність автопарку була найгіршою, середній американський автомобіль перейшов із 11,9 до 19,2 милі на галон (+61%). Але країна спалила 102 млрд галонів автомобільного бензину в 1973 і 138 млрд у 2024 (+35%).
Отже, Джевонс виграє? Лише в сумі. У розрахунку на одного американця споживання бензину скоротилося 16% — із 483 галона в 1973 до 405 у 2024, а пік припав ще на 1978: 510. На один автомобіль витрата пального змінилася з 850 до 577 галона на рік (−32%), тоді як пробіг змінився з 10 099 до 11 071 милі (+10%). Ефективність таки заощадила пальне; більше людей, більше автомобілів і більше миль це заощадження з’їли. Більшість досліджень водіння вважають ефект віддачі реальним, але набагато меншим за заощадження — це ефект Джевонса, а не повноцінний парадокс Джевонса.
Пунктирні криві показують, що зробила б одна лише ефективність: якби американці проїжджали загалом не більше миль, ніж у 1973, нинішній автопарк спалював би близько 63 млрд галонів на рік — а не 138. (Права панель: не більше миль на людину.)
Виміряно за: паливною економічністю та пробігом усіх автомобільних транспортних засобів США й використаним автомобільним бензином, щорічно від 1949 (EIA, за даними Federal Highway Administration) · населенням США (BEA).
Загалом: млрд галонів на рік
На людину: галонів на рік
04Едвард Сімпсон, 1951Підтверджується
Парадокс Сімпсона
Загальний показник може рухатися в один бік, тоді як кожна з його частин рухається в інший, — коли змінюється склад частин.
Статистик Едвард Сімпсон описав це в 1951 році (Карл Пірсон і Юдні Юл помітили це на десятиліття раніше). Яскравий приклад — американські зарплати. Візьмемо медіанний тижневий заробіток працівників із повною зайнятістю віком від 25 років, з поправкою на інфляцію, у чотирьох освітніх групах: без атестата середньої школи, середня школа, навчання в коледжі без диплома та ступінь бакалавра або вище.
З 2000 до 2012 медіана в кожній із чотирьох груп упала — від −1,9% (бакалавр або вище) до −5,7% (коледж без диплома). Медіана всіх разом зросла 0,4%. Це не арифметичний фокус: частка працівників із повною зайнятістю, які мають диплом, зросла з 31% до 38%, а випускники — найкраще оплачувана група, тож склад підняв загальний показник, хоча кожна група просіла. Розворот видно для 5 кінцевих років загалом, від 2007 до 2014.
За весь період до 2025 загальна медіана змінилася на +11,4% з поправкою на інфляцію — більше, ніж у 3 із 4 груп, бо склад і далі зміщувався в бік випускників: з 31% працівників із повною зайнятістю до 47%.
Виміряно за: медіанним звичайним тижневим заробітком і чисельністю найманих працівників із повною зайнятістю від 25 років за рівнем освіти, щорічно від 2000 (BLS, Current Population Survey) · споживчими цінами, CPI-U (BLS).
Хто працює на повну зайнятість
Зарплати за групами у вигляді таблиці
| Освіта | Перший рік | Останній рік | Зміна з поправкою на інфляцію | Частка працівників |
|---|---|---|---|---|
| Без диплома | $677 | $661 | −2,4% | 10% → 7% |
| Середня школа | $944 | $914 | −3,2% | 31% → 27% |
| Коледж без диплома | $1 114 | $1 050 | −5,7% | 28% → 28% |
| Бакалавр і вище | $1 666 | $1 634 | −1,9% | 31% → 38% |
| Усі працівники 25+ | $1 139 | $1 143 | +0,4% | 100% |
| Освіта | Перший рік | Останній рік | Зміна з поправкою на інфляцію | Частка працівників |
|---|---|---|---|---|
| Без диплома | $677 | $770 | +13,8% | 10% → 5% |
| Середня школа | $944 | $966 | +2,3% | 31% → 24% |
| Коледж без диплома | $1 114 | $1 097 | −1,6% | 28% → 24% |
| Бакалавр і вище | $1 666 | $1 740 | +4,4% | 31% → 47% |
| Усі працівники 25+ | $1 139 | $1 268 | +11,4% | 100% |
Кожен 20-річний період: хто виграв?
06названо Кейнсом, 1930Згас
Парадокс Гібсона
Довгострокові процентні ставки мають іти за інфляцією. Століття золотого стандарту вони йшли за рівнем цін.
Кейнс назвав це так у 1930 році на честь Альфреда Герберта Гібсона, який відобразив це на британських даних, і зарахував до найкраще встановлених фактів в економіці — і найменш пояснених. Теорія Ірвінга Фішера каже, що кредитори вимагають більше, коли ціни зростають, тож ставки мають відстежувати інфляцію. За золотого стандарту вони відстежували рівень цін.
Дані США показують це чітко. З 1872 до 1913 довгострокова ставка рухалася разом із рівнем цін — кореляція +0,82 — а не з інфляцією (−0,19). Ціни впали 48% з 1871 до 1896, і ставка впала разом із ними, із 5,3% до 3,5%; потім ціни зросли 53% до 1913, і ставка піднялася назад до 4,3%. Роберт Барські та Лоренс Саммерс (1988) пов’язали це із самим золотом: коли реальні процентні ставки були високими, утримувати золото було менш привабливо, його вартість падала, а ціни, виміряні в золоті, зростали.
Близнюки золотого стандарту
Потім парадокс згас. З 1953 до 2025 ставки йшли за інфляцією, як і казав Фішер (кореляція +0,65), а не за рівнем цін (−0,15): ставка досягла піку 13,9% у 1981, коли інфляція становила 10,3%, а потім чотири десятиліття знижувалася, тоді як ціни й далі зростали. За весь період 1871–2025 жоден зв’язок не сильний (+0,30 із цінами, +0,27 з інфляцією): одне довге середнє ховає два різні світи.
Виміряно за: довгостроковою процентною ставкою США (дохідність 10-річних казначейських облігацій від 1953 року) і споживчими цінами, річні середні від 1871 (дані Роберта Дж. Шиллера).
Кореляція довгострокової ставки за епохами — +1: завжди разом, 0: зв’язку немає, −1: завжди в протилежний бік
Золотий стандарт1872–1913
Гібсон виграє: ставки йшли за цінами
Війни, Велика депресія, фіксація ставок1914–1952
Чіткого зв’язку немає в жоден бік
Сучасний ринок облігацій1953–2025
Фішер виграє: ставки йшли за інфляцією
07Алан Грінспен, 2005Підтверджується
Загадка Грінспена
Коли ФРС підвищує короткострокові ставки, довгострокові зазвичай теж зростають. У 2004–2006 роках вони майже не рушили.
З червня 2004 до червня 2006 року Федеральна резервна система підвищувала цільову ставку на кожному засіданні. Ефективна ставка федеральних фондів зросла з 1,03% у червні 2004 до 5,24% у липні 2006 (+4,21 п. п.). Дохідність 10-річних казначейських облігацій змінилася з 4,73% до 5,09% (+0,35): зміна короткої ставки становила приблизно ×12 від зміни довгої.
У лютому 2005 року, коли ставка федеральних фондів становила 2,50%, а дохідність 10-річних облігацій була нижча, ніж на початку підвищень (4,17%), голова ФРС Алан Грінспен сказав Конгресу, що поведінка ринку облігацій — «загадка». До червні 2005 дохідність 10-річних облігацій опустилася до 4,00%, а ставка федеральних фондів досягла 3,04%. Серед названих відтоді «підозрюваних»: іноземні центральні банки та нафтові експортери, що купували казначейські облігації («глобальний надлишок заощаджень» Бена Бернанке), приборкані інфляційні очікування та скорочення премії за довгострокове кредитування. Дешеві довгі гроші часто звинувачують у підживленні житлового буму, що закінчився в 2008 році.
Виміряно за: ефективною ставкою федеральних фондів (Federal Reserve, H.15) і дохідністю 10-річних казначейських облігацій (US Treasury), місячні середні від щоденних ставок.
Три парадокси, які дані розв’язати не можуть
Деякі відомі парадокси — це уявні експерименти або рідкісні події, і довгих рядів США для їх перевірки немає. Кожному дістається рядок історії — без цифр.
Запитання, які ставлять люди
Що таке парадокс ощадливості простими словами?
Заощаджувати більше — розумно для одного домогосподарства, але якщо всі одночасно заощаджують більше, витрати — чийсь дохід — падають, і економіка стискається. У рецесіях США від 1960 року норма заощаджень зростала, а реальний ВВП падав у 6 із 9 випадків; у 2008–09 вона в середньому становила 4,8% проти 2,5% раніше, а випуск скоротився на 3,8%.
Який реальний приклад парадоксу Сімпсона?
Зарплати в США: з 2000 до 2012 медіанний тижневий заробіток працівників із повною зайнятістю від 25 років упав з поправкою на інфляцію в кожній освітній групі, від −1,9% до −5,7%, але зріс на 0,4% для всіх разом — бо частка тих, хто має ступінь бакалавра, найкраще оплачуваної групи, зросла з 31% до 38%.
Що таке парадокс Джевонса?
Висновок, що ефективність, роблячи ресурс дешевшим у використанні, може збільшити його сумарне споживання. Від 1973 паливна економічність американських автомобілів покращилася 61%, але загальне споживання бензину зросло 35%; у розрахунку на людину воно скоротилося 16%.
Що таке загадка премії за ризик акцій?
Висновок Раджніша Мехри та Едварда Прескотта (1985), що акції випереджали безпечний державний борг набагато більше, ніж дозволяють стандартні моделі ризику: тут — на 6,2 п. п. за звичайний рік від 1872 проти межі моделі 0,35 п. п. У складному вираженні від 1871: 9,4% на рік для акцій, 4,5% для 10-річних облігацій.
Чи закінчився парадокс продуктивності?
Він то з’являється, то зникає. Продуктивність у США зростала на 1,5% на рік у 1973–1995, коли поширювалися комп’ютери, на 3,1% у 1995–2004, на 1,6% у 2004–2019 і на 2,2% від 2019 (до 3 кв. 2026). Нова технологія, як правило, з’являється в цифрах лише після років перебудови — як це сталося наприкінці 1990-х.
Заглибитися
Як рахуються числа
- Норма особистих заощаджень (PSAVERT), реальний ВВП (GDPC1) і населення США (B230RC0A052NBEA): U.S. Bureau of Economic Analysis, National Income and Product Accounts, отримано з FRED, Federal Reserve Bank of St. Louis. Робота уряду США, суспільне надбання.
- Дати рецесій: National Bureau of Economic Research (NBER), Business Cycle Dating Committee, US Business Cycle Expansions and Contractions.
- Продуктивність (випуск за годину, позасільськогосподарський бізнес-сектор, OPHNFB), медіанний звичайний тижневий заробіток і чисельність найманих працівників із повною зайнятістю від 25 років за рівнем освіти (Current Population Survey), а також споживчі ціни (CPI-U, CPIAUCSL): U.S. Bureau of Labor Statistics, отримано з FRED, Federal Reserve Bank of St. Louis. Робота уряду США, суспільне надбання.
- Паливна економічність і пробіг автомобільних транспортних засобів США (таблиця 1.8, за даними Highway Statistics Federal Highway Administration) і поставлений автомобільний бензин (таблиця 3.5): U.S. Energy Information Administration, Monthly Energy Review. Джерело: U.S. Energy Information Administration (Oct 2026). Робота уряду США, суспільне надбання.
- Акції (S&P Composite з реінвестованими дивідендами), довгострокова процентна ставка (дохідність 10-річних казначейських облігацій від 1953 року, до того — історичні дохідності довгострокових облігацій) і споживчі ціни США від 1871 року: Robert J. Shiller, Online Data, Yale University. Сукупну дохідність 10-річної облігації розраховує BigCapital за дохідностями Шиллера.
- Ефективна ставка федеральних фондів: Board of Governors of the Federal Reserve System, H.15 Selected Interest Rates. Суспільне надбання.
- Дохідність 10-річних казначейських облігацій: U.S. Department of the Treasury, Daily Treasury Par Yield Curve Rates. Суспільне надбання.
- Парадокс ощадливості: для кожної рецесії NBER від 1960 року — середня норма заощаджень за місяці рецесії (після піку до дна) мінус її середнє за 12 міс. до піку. Реальний ВВП: найнижчий квартал від піку NBER до дна порівняно з піковим кварталом. Гойдалка потребує зростання норми заощаджень щонайменше на 0,25 п. п. і ВВП нижче піку.
- Парадокс продуктивності: епохи починаються в 1973, 1995, 2004 і 2019 (четверті квартали: уповільнення після нафтового шоку, інтернет-бум, його згасання, пандемія) — межі обрали ми; зростання складне, від кварталу до кварталу. Точки: середній індекс кожного календарного року проти попереднього.
- Парадокс Джевонса: паливна економічність — це милі на галон за даними EIA для всіх автомобільних транспортних засобів на дорогах (усі види пального); бензин — поставлений автомобільний бензин, тисячі барелів на добу × 42 галони × кількість днів у році, зі змішаним паливним етанолом; на людину: поділено на середньорічне населення за BEA. Базовий рік 1973 — рік, коли паливна економічність автопарку була найнижчою; пунктирні криві зберігають пробіг 1973 (загалом або на людину) і ділять на милі на галон кожного року.
- Парадокс Сімпсона: річні середні BLS медіанного звичайного тижневого заробітку найманих працівників із повною зайнятістю від 25 років, поділені на річне середнє CPI-U. Рік порівняння, 2012, — це кінцевий рік із найширшим розривом між загальною медіаною та найкращою групою серед років, коли впали всі чотири групи. За 2025 рік середнє CPI-U враховує лише місяці, які опублікувало BLS: індексу за жов 2025 немає.
- Премія за ризик акцій: календарні роки від грудня до грудня (місячні середні Шиллера); премія за звичайний рік — це середнє арифметичне дохідності акцій мінус дохідність облігацій. Межа Мехри та Прескотта (0,35 п. п.) — зі статті The Equity Premium: A Puzzle (Journal of Monetary Economics, 1985). Перегони та табло 20-річних періодів використовують місячні дані; періоди перекриваються.
- Ряд облігацій на основі даних Шиллера, його власні примітки: Nominal total return of a constant 10-year maturity US government bond, Shiller's method: each month a 10-year bond is bought at par at that month's yield, earns one month of coupon and is revalued at the next month's yield with 9 years 11 months left; coupons are reinvested. From April 1953 the yield is the 10-year Treasury constant-maturity rate (GS10, monthly average). Up to 1953-03 Shiller's long-term rate has one value per year from historical sources, placed in January and linearly interpolated between years, so monthly swings and drawdowns before 1953 are understated. The latest month uses Shiller's preliminary yield (Oct GS10 is Oct 2nd value). No taxes, fees or bid-ask costs.
- Парадокс Гібсона: кореляція Пірсона річних середніх — довгострокова ставка проти логарифма CPI (рівня цін) і проти зміни CPI порівняно з попереднім роком (інфляції). Епохи: класичний золотий стандарт до 1913; 1914–1952; від 1953, коли довга ставка Шиллера стає дохідністю 10-річних казначейських облігацій.
- Загадка Грінспена: місячні середні від щоденних ставок; цикл підвищень — за FOMC, з 30 червня 2004 до 29 червня 2006 року, порівняння чер 2004 → лип 2006.
- Примітки Шиллера до останніх місяців: Oct price is Oct 2nd close; Sept/Oct CPI estimated; Oct GS10 is Oct 2nd value.
- Це історія та статистика, а не прогноз. Ніщо тут не є інвестиційною порадою.
Використання цієї статті
Текст і графіки можна вільно републікувати, перекладати й адаптувати за ліцензією CC BY 4.0: вкажіть авторство BigCapital.org із посиланням на цю сторінку. Дані інших постачальників зберігають власну ліцензію (див. джерела нижче). Як вказати авторство
Джерело: BigCapital.org — «Економічні парадокси», https://bigcapital.org/uk/articles/economic-paradoxes/